| Переглянути всі підручники | |||||||||||||
| << | < | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | > | >> |
Тема 4
з Україною, 21 квітня 1920 р. уклав з Симоном Петлюрою, на умовах передачі майже усієї Правобережної України до складу Польщі, союз проти більшовиків. 25 квітня три польські армії (Д польських військ на Сході) та українські частини розпочали наступ на Україну. Розбивши дві більшовицькі армії, союзники швидко підійшли до Києва. Надвечір 6 травня патруль уланів 3-ї польської армії генерала Едварда Ридз-Смігли на трамваї в'їхав до столиці України. Більшовики на той час уже залишили місто. Невдовзі на Хрещатику відбувся урочистий парад українських та польських військ.
|
К. Кшечунович, ротмістр польської армії, учасник походу: «Складно описати ентузіазм війська, котре... йшло в глиб України до історичних рубежів давньої Речі Посполитої, до найбагат-шого, найбуйнішого краю, який спливав молоком і медом, пахнув травами і цвітом. Наша генерація... від командира ескадрону до останнього рядового, який вмів читати, була вихована на ... трилогії Сенкевича...» |
(К. Krzeczunowicz. Ostatnia kampa-піа konna. Dzialania jazdy polakiej przeciw armii konnej Budionnego. Veritas, Londyn, 1971. - S. 14) |
Проте надалі ситуація значно ускладнилася. Польсько-ук-раїнські війська розтяглися на широкому фронті, а українське населення було насторожене тим, що війська УНР повернулися не силою власної зброї, а завдяки полякам. Більшовики перегрупували сили й 4 липня Західний фронт Михайла Тухачевського перейшов у контрнаступ. Наступного дня Перша кінна армія Семена Будьонного прорвалася в тил південніше Києва, загрожуючи замкнути польсько-українські війська в кільці оточення.
|
Т. Махальський, ротмістр польської армії, учасник параду: «Український народ, який бачив у своїй столиці чужого генерала з польським військом замість Петлюри на чолі власних військ, не усвідомлював цього акту як визволення, а швидше як різновид якоїсь нової |
окупації. Отож український народ замість ентузіазму і радості зберігав понуре мовчання.., залишався пасивним глядачем...» (Т. Machalski. Ostatnia epopeja. Dzialania kawalerii w 1920 roku. -B. Swiderski, Londyn, 1969. - S. 47) Розпочався відступ, який призвів до того, що 13 серпня червоні війська вже були під стінами Варшави. Здавалося, що просторікування JI. Троцького про «світову революцію» та мрії В. Леніна, що разом з Варшавою впаде й уся Версальська система, близькі до втілення. Російські лідери настільки увірували у те, що поляки із почуття «інтернаціональної солідарності» підтримають Червону армію, що навіть заздалегідь створили для них «уряд» — «Тимчасовий революційний комітет Польщі» на чолі з Феліксом Дзержинським, Юліаном Мархлевським та Феліксом Коном. За допомогою «польської Червоної армії» він мав очолити «Польську Республіку Рад». Але в ці драматичні дні польський народ під гаслом «спочатку Польща, а потім подивимося яка», виявив традиційний |
| Переглянути всі підручники | |||||||||||||
| << | < | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | > | >> |