§20. ПОЛЬЩА

1. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудський. Після того як у результаті трьох поділів (1772, 1793 і 1795) Австрія, Пруссія та Росія «стерли» з політичної карти Європи Польську державу, провідні польські політики пов'язували відновлення національної незалежності із загальноєвропейською війною, у якій усі три чи хоча б одна з держав-загарбниць зазнали поразки. Що до того, примкнути до Німеччини чи до Антанти, єдності не було. Зокрема, один із тодішніх керівників Польської соціалістичної партії (ППС) Юзеф Пілсудський вважав найвірогіднішою поразку держав Антанти, зокрема й Росії, а тому закликав стати на бік німецько-австрійського блоку. Як перший крок до незалежності не виключалося й створення триєдиної Авст-ро-Угорщино-Польщі. На противагу йому засновник Національно-демократичної партії (НД, або «ендеція») Роман Дмовський віддавав перевагу Антанті й орієнтувався на Росію.

Проте жодна з політичних течій не мала чіткого плану - усе мало залежати від перебігу майбутньої війни. З її початком проголошений у Варшаві Національний уряд оголосив Росії війну. Але польські вояки, вступивши на шостий день війни з австрійської території до Королівства Польського, успіху не до-сягли, оскільки місцеве населення на повстання не піднялося.

1914 р. у Варшаві було створено Польську військову організацію (ПОВ). Р. Дмовський та «русофіли» з НД поквапилися

Пілсудський Юзеф Клемент

(1867-1935) - видатний польський державний діяч. Народився біля м. Вільно (тепер Вільнюс, Литва). Навчався у Харківському (виключений за участь у студентських виступах), згодом — Віленському університетах. З 1887 по 1892 р. перебував у засланні в Сибіру. З 1893 р. був провідним агітатором ППС. У 1914 р. створив польські легіони, які у складі австро-угорської армії воювали на Східному фронті.

У 1918-1922 pp. зайняв посаду керівника Польської держави, після чого добровільно склав з себе повноваження. У 1926 р. здійснив військовий переворот проти сейму й керував країною до самої смерті.