Тоталітарні та диктаторські режими

толицька церква. Кардинал Гома закликав здійснити «хрестовий похід проти червоних», під якими він мав на увазі Народний фронт. Іспанські єпископи направили Ф. Франко колективного листа з підтримкою його боротьби.

Розпочалася громадянська війна, яка спричинила гостру міжнародну кризу і яку п'ять років по тому Ф. Франко назвав «першою битвою за новий порядок». Радянський Союз підтримав республіканців, а Німеччина й Італія - націоналістів. Західні ж демократії, побоюючись появи на політичній карті Європи ще одного тоталітарного режиму, вважали за краще зберегти в Іспанії законний уряд. Отже, Іспанія ставала яблуком розбрату між західними демократіями, з одного боку, й тоталітарними державами - з іншого.

На пропозицію британського міністра А. їдена 27 країн оголосили про політику невтручання в іспанський конфлікт, а на початку вересня в Лондоні було утворено Комітет із невтручання. Проте невдовзі стало очевидним, що тоталітарні країни -Німеччина, Італія й СРСР не мали наміру перебувати осторонь.

Найактивнішим «втручальником» був Б. Муссоліні, який майже відразу відправив на допомогу Ф. Франко 20 військових літаків. Його підтримав А. Гітлер: операції «Фойєрзаубер» і «Отто» (липень -жовтень 1936 p.), створення легіону «Кондор» та ін.

Франсіско Бахамонде Франко

(1892-1975) народився у сім'ї військового моряка. 1910 р. закінчив військову академію у м. Толедо. Швидко зарекомендувавши себе відважним й ініціативним офіцером, у 1920 р. він вступив до елітного Іспанського легіону. За значний внесок у перемогу над по-встанчою армією лідера марокканських націоналістів Абдель Каріма в 33 роки став наймолодшим в Іспанії генералом.

1928 р. став начальником військової академії в м. Сарагосі, проте в 1931 р. за монархічну орієнтацію її було закрито новим республіканським урядом. Після перемоги на виборах у жовтні 1933 р. право-центристських партій знову виявився у фаворі - 1935 р. його було призначено начальником генерального штабу.

З приходом до влади Народного фронту виїхав з материкової Іспанії на Канарські острови.

продовженні війни і в збереженні напруженості в районі Середземного моря». (Документи и материалы кануна Второй мировой войны. 1937-1939. -Т.1. - М., 1981. - С. 31)

А. Гітлер: «...Враховуючи перебіг подій.., не передбачається швидке закінчення воєнних дій в Іспанії... З іншого боку, з точки зору Німеччини, стовідсоткова перемога Франко є небажаною. Навпаки, ми зацікавлені в