Дж. Б'юкенен, британський посол в Росії (лютий 1917 р.): «Якщо спиниться постачання продовольчих продуктів, то страйки спалахнуть неминуче... Запаси палива на дорогах настільки скоротилися, що на одній лінії, як кажуть, їх вистачить всього на кілька днів, і багато хто побоюється, що навіть якщо ці запаси тимчасово будуть поповнені, то припинення підвезення знову відчується, якщо

Становище в армії

раптом зовсім припиниться правильна торгівля, яка тепер впала до мінімуму. Багато заводів, що виробляють військове обладнання, вже тимчасово закриті через брак палива й сировини, і небезпека припинення постачання як армії, так і міст не може бути цілком виключена».

(Бьюкенен Дж. Мемуары дипломата. - М., 1981. - С. 203)

Тоталітарні та диктаторські режими Становище в тилу

П. Гучков: «Ми в тилу безсилі чи майже безсилі... Наші способи боротьби... при підвищеному настрої народних мас, особливо робітничих мас, можуть бути першою іскрою пожежі, розміри якої ніхто не може ні передбачити, ні локалізувати». (Семенников В.П. Монархия перед крушением: Бумаги Николая II и дру-гие документи. - М., 1927. - С. 282)

Із солдатського листа: «Знаєш, як на позиції? Стоїмо в шанцях. Холод, бруд, паразити кусають, їсти один раз на добу дають о 10-й годині вечора,

і то сочевиця чорна, що й свиня не їстиме. Прямо так з голоду можна померти...»

Із листа солдата з Північного фронту: «Тут в армії велике заворушення, дуже вже набридло воювати.

Із листа солдата 408-го піхотного Кузнецького полку: «Я в наступ ходив чотири рази, тільки нічого не вийшло: не пішли наші полки наступати. Дехто пішов, а дехто не вийшов із шанців, так і я не виліз із шанців».

Із листа солдата: «Чим далі живеться, тим гірше. Начальство наше душить нас, витискує останню кров, якої дуже мало залишилось. Не дочекаєшся того часу, коли настане кінець всьому цьому».

Уже кілька разів наказують йти в наступ, але солдати не виходять з окопів і край...»