«Опівдні картина змінюється. Міністр фінансів Сноуден* стверджує, що рішення експертів ні до чого не зобов'язують уряди, що розподіл щорічних німецьких надходжень між кредиторами не задовольняє Велику Британію і що поставки натурою, передбачені планом Юнга, завдають збитків англійським економічним інтересам. Сноуден потискує плечима і крізь зуби виголошує кілька неприємних слів на адресу французьких делегатів, котрих це обурює...»

(Табуи Женевьева. Двадцать лет дипломатической борьбы... - С. 93)

ренцією з репарацій у серпні 1929 р. Фактично він проіснував до 1931 р., хоча формально був скасований на Лозаннській конференції 1932 р.

Чи не найпопулярнішим німецьким політиком часів «плану Дауеса» був міністр закордонних справ Ґустав Штреземанн, який забезпечив зовнішньополітичну стабільність країни. 1925 р. Німеччина підписала Локарнський договір, а наступного року вступила до Ліги Націй. Ці події, а також підписання 1928 р. пакту Бріана - Келлога (про це детальніше йтиметься у наступному параграфі) повернули Німеччину в сім'ю європейських народів. Упродовж року Англія та Франція погодилися вивести свої війська з Райну, де вони перебували 5 років відповідно до Версальського договору. 1928 рік Німеччина та вся Європа зустрічали з новими наліями.

	Ґ. Штреземанн
Філіпп Сноуден - тодішній міністр фінансів Великої Британії.