Тема 2

Становище Польщі ускладнювалося ще й тим, що у разі її війни з СРСР Франція могла допомогти полякам лише провівши свої війська через територію Німеччини. Природно, німці такого ніколи не допустили б.

На Сході Ґ. Штреземанн відмовився визнати кордони Німеччини незмінними, але заявив, що з часом вони можуть бути змінені лише мирним шляхом. Це, у свою чергу, непокоїло французів.

Однак саме Локарнські договори підвели остаточну риску під Першою світовою війною, стали тим мазком на загальній картині європейського миру, який не було зроблено у Версалі. Як тільки через 11 років, уже в нацистській Німеччині, А. Гітлер відмовився дотримуватися Локарнського договору, негайно почала назрівати нова світова війна.

Постанови Локарнської конференції*

(5-16 жовтня 1925 р., м. Локарно, Швейцарія.

Країни-учасниці: Англія, Франція, Бельгія,

Чехо-Словаччина, Польща, Німеччина, Італія)

Було попередньо підписано такі договори:

Рейнський гарантійний пакт:

(між Англією, Францією, Бельгією, Німеччиною, Італією):

• Німеччина, з одного боку, і Франція з Бельгією, з іншого, взаємно визнавали існуючі кордони

• Ці кордони також гарантувалися Англією, Францією й Італією

• Сторони зобов'язались не нападати одна на одну

• Спірні питання мали вирішуватися через міжнародний арбітраж

• У разі порушення попередньої угоди однією з країн, інші повинні були надати допомогу жертві неспровокованої агресії

• Райнська зона залишається вільною від військ і озброєнь

Проекти договорів, розроблених у Локарно, були підписані 1 грудня 1925 р. у Лондоні.

Демаркаційна - розподільча.

Франко-польський, франко-чехословацький договори:

• Було заявлено, що угоди Франції з Польщею та Чехо-Сло-ваччиною не спрямовані проти східних кордонів Німеччини.

• Франція, з одного боку, та Польща й Чехо-Словаччина, з іншого, зобов'язувались надати взаємну допомогу у разі нападу на одну з країн Німеччини

Лорд д'Абернон, посол Англії у Німеччині: «День 16 жовтня знаменує собою поворот в історії післявоєнної Європи. Це - знищення демаркаційної** лінії між переможцями і перемо- женими. Для Англії це означає відновлення політики рівноваги». (Табуи Женевьева. Двадцать лет дипломатической борьбьі... - С. 66)