«У центрі Дзеркальної зали споруджено невелике підвищення... Клеман-со сідає у центрі довгого столу, обличчям до вікон. Справа від нього - Президент Сполучених Штатів Вілсон, зліва - Ллойд Джордж. Місце маршала Фоша залишається вільним; він не схвалює договору, вважаючи, що «останній не забезпечує безпеки Франції».

Б'є три години. До зали входить дуже блідий, у старому чорному сюртуку, новий німецький міністр закордонних справ Нерман Мюллер. Раптом з'являється сонце. Воно освітлює тераси і листву парку, воно відображається у дзеркалах і всіх осліплює. Упівголоса Клемансо говорить: «О сонце, супутник переможців! Сонце Аустерліца... Сонце Марни, залишся нам вірним! Зіфівай завжди наші серця і давню землю Франції!»

...О третій годині п'ятдесят хвилин підписання договору повноважними представниками закінчується. Лунає грім гарматних салютів...»

(Табуи Женевьева. Двадцать лет дипломатической борьбы... - С. 38)

Підписання Версальського договору. Картина І. Орпена

З меморандуму Д. Ллойд Джорджа, Ж. Клемансо і В. Вілсона від 25 березня 1919 р. («Документ із Фонтен-бло»): «Ви можете позбавити Німеччину її колоній, довести її армію до розмірів поліційної сили і її флот до рівня флоту держави п'ятого рангу. У кінцевому підсумку це байдуже: якщо вона вважатиме мирний договір 1919 р. несправедливим, вона знайде засоби помститися переможцям...»

(Lloyd George D. The Truth about the Peace Treaties. - Volume 1. -London, 1938. - P. 405)