Тоталітарні та диктаторські режими ситуацію під контроль. Лідери заколоту були заарештовані й ув'язнені. У період відновлення (1924-1929), коли реалізовувалися плани Дауеса та Юнга, німці остаточно повірили в добрі часи й на виборах підтримували поміркованих політиків, а не лівих і правих екстремістів, які хотіли радикальних змін негайно. Обраний на виборах 1925 р. президентом Ваймарської республіки ветеран Першої світової війни Пауль фон Гінденбурґ мав значний авторитет серед німців, насамперед в армії, а відтак до певного часу символізував стабільність та непорушність порядку в державі.
1918 p., 28 жовтня - повстання військових моряків у м. Кілі. Початок революції 1919 p., січень - виступ «спартаківців» 1919 p., серпень - прийняття Ваймарської конституції 1920 p., березень - окупація Руру французькими і бельгійськими військами 1923 p., листопад - мюнхенський («пивний») заколот 1925 р. - обрання президентом П. фон Гінденбурґа 1. Встановлення нацистської диктатури. А. Гітлер. Серед ворогів Ваймарської республіки вирізнялися чіткою організацією та дисциплінованістю націонал-соціалісти, керовані Адольфом Гітлером - одним із тих колишніх солдатів, які вціліли у Великій війні, а повернувшись додому, застали революцію, а також зазнали краху військової кар'єри. Вступивши у 1919 р. до Німецької робітничої партії, заснованої Антоном Дрекслером, А. Гітлер невдовзі став її лідером. Наступного року партію було перейменовано в Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини (НСДАП)1 й прийнято 1 Від нім. Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei (NSDAP).
|