Тоталітарні та диктаторські режими

були проти соціалізму в будь-якій формі. Вони зі звичною брутальністю розправилися з повсталими. К. Лібкнехта і Р. Люксембург було вбито, як тільки вони залишили свою схованку.

Соціаліст Ф. Еберт виправдовував застосування сили до інших соціалістів тим, що, мовляв, він не може допустити повторення в Німеччині того, що сталося у жовтні 1917 р. в Росії. «Спартаківці» ж закидали йому, що він зрадив революцію. У січні 1919 р. таки відбулися вибори до Законодавчих зборів, після яких було сформовано коаліційний уряд. Наступного місяця парламент зібрався у Ваймарі (звідси назва — Вай-марська республіка) на своє перше засідання й розпочав роботу над конституцією.

Більшість населення раділа, що владу було передано мирно, а ще більше з того, що їх це не зачіпало.

2. Конституція Німеччини. Внутрішня нестабільність молодої республіки доповнювалася загрозливим зовнішнім становищем: Британія й Франція продовжували поглядати на відтепер «демократичну» Німеччину як на «небезпечних німців». Зима 1918 - весна 1919 рр. - найтяжчий період у житті приниженої країни, де вирувала боротьба за владу різних

Політичний устрій Німеччини

за Ваймарською конституцією

• Депутати райхстаґу обиралися виборцями, які досягли 20-річного віку

• Голосування було таємним; політичні партії здобували у рейхстазі таку кількість місць, яка була пропорційною до поданих за них на виборах кількості голосів

• Пропорційна виборча система практично унеможливлювала здобуття абсолютної більшості місць у парламенті однією партією, тому у райхстазі утворювалися коаліції

•  За нього виборці голосували окремо

•  Президент обирався на 7 років

•  Президент затверджував і міг розпустити уряд

• Призначав канцлера (голову уряду)

• Президент наділявся правом розпускати парламент

• Відповідно до статті 48 конституції мав право оголошувати надзвичайний стан у кризові для країни періоди

• Для захисту основних прав громадян міг зосереджувати у своїх руках величезну владу

• Ваймарська конституція закріплювала федеральну систему уряду. Це означало, що владні повноваження розподілялися між центральним урядом у Берліні та 18 земельними урядами. Наприклад, уряд у Берліні здійснював контроль над податками і релігією, а земельні уряди - над поліцією, судами і школами

Парламент (райх-стаґ)

Президент

Федеральний уряд