Розвиток культури

Парінґтон, американський літературний критик: «Це найоб'єктивніший і найспостережливіший з усіх наших письменників... Він йде, важко ступаючи.., витоптуючи акуратні рядки американських умовностей, заглядаючи у схованки, на яких висить оголошення: «Заборонено для широкої публіки», нічого не ховаючи, нічого не соромлячись і ні за що не вибачаючись».

(Цит. за: Денисова Т. Літературний процес XX сторіччя у США // Вікно в світ. - 1999. -№ 5. - С. 11-12)

Особливими рисами вирізнялася творчість представників нового (з'явився у 20-30-х pp.) літературного напряму - літератури «втраченого покоління»: німця Еріха-Марії Ремарка, американця Ернеста Гемінґвея, француза Анрі Барбюса та ін. Головна тема їхніх творів - безглуздя війни, фізичне й моральне каліцтво її учасників, втрата цілого покоління, чия доля була загублена.

Письменники намагалися осмислити суспільство 30-х pp., вказати сучасникам на його «хвороби» й підказати рецепти «лікування». Німецький письменник Томас Манн змалював конфлікт між бюргерською й декадентською культурами, відтворив тривожну європейську атмосферу 30-х pp., просякнуту фашистськими ідеями.

З-поміж творів росіянина Михайла Булгакова чи не найбільшу славу йому приніс роман «Майстер і Маргарита». Письменник підняв питання про співвідношення добра й зла, морального вибору, справедливості й відповідальності, взаємин особистості з владою, покликання мистецтва, світ біблійної давнини, сатирично зобразивши зіткнення демонічних сил із московською дійсністю.

Німецький письменник Бертольт Брехт вважається реформатором драми міжвоєнного періоду, «батьком» «епічного театру». Його драма-пересторога «Матінка Кураж та її діти» сповнена антивоєнним пафосом й алегоричним сенсом, трагічною долею людських чеснот в умовах війни.

Славу австрійській літературі принесли твори Райнера. Марії Рільке, який прагнув знайти духовну єдність інди-