Країни Центральної та Східної Європи

О. Стамболійський: «Проект мирного договору є одним із найжах-ливіших. Ми знали і очікували, що будемо осуджені, і нам, болгарам, буде винесено вирок, але ніколи не припускали, що той вирок буде таким несправедливим і жорстоким». (В. Гюзелев, К. Косев, М. Лалков, Л. Огнянов, М. Радева. История. -София: Просвета, 1998. - С. 369)

антимонархічної та антивоєнної спрямованості. Рятуючи ситуацію, Фердинанд випустив із в'язниці лідера партії Болгарський землеробський народний союз (БЗНС) Олександра Стамболійського, кинутого туди ще у 1915 р. за антимонархічні виступи. Тим часом невдоволення охопило армію й флот. Скориставшись з цього, О. Стамболійський зі своїм соратником Райком Даскаловим проголосив Болгарію республікою. 28 вересня повсталі військові частини підійшли до Софії, але загаялися зі штурмом, що дало змогу монарху, уклавши 29 вересня в Салоніках перемир'я з Антантою, 30 вересня за допомогою німецьких військ придушити виступ. Та долю самого Фердинан-да вже було вирішено - 3 жовтня 1918 р. він підписав зречення на користь свого 24-річного сина Бориса й відправився доживати віку у Баварію, де й помер у 1948 р. на 88-му році життя.

Війна завдала великих втрат Болгарії: 150 тис. болгар загинуло, 200 тис. дістали поранення. За Нейїським мирним договором 1919 р. від Болгарії до Румунії відійшла Південна Добру-джа; Югославії було передано частину Македонії, Босилеград, Цариброд, Тимок; Греції - Східну Фракію з портом Дедеагач -єдиним виходом Болгарії до Егейського моря. Загалом країна втратила 11 тис. кв. км (¹/₁₀) території і ¹/₇ населення. Болгарську армію було обмежено до 33 тис. вояків, а сума накладеної на країну контрибуції становила 2, 25 млрд франків золотом (¹/₄ її національного багатства).

2. Особливості політики уряду О. Стамболійського. На

виборах до Народних зборів, що відбулися у серпні 1919 p., переміг БЗНС, і його керівник О. Стамболійський очолив коаліційний (крім «землеробів» до нього увійшли представники Народної та Прогресивно-ліберальної партій) уряд. У Болгарії встановилося жорстке правління, спрямоване на стабілізацію становища, яке спричинило спротив лівих радикалів, зокрема комуністів. Для отримання вотуму довіри народу наприкінці березня 1920 р. було проведено дострокові вибори до Народних зборів. За їх результатами БЗНС сформував однопартійний уряд, доручивши очолити його тому ж таки О. Стамболійському.