З ноти протесту Міністерства закордонних справ УНР урядам Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії та Румунії (3 березня 1918 p.): «Українське Правительство вважає, що всяка зміна бувшої румунсько-російської границі... глибоко порушує політичні й економічні права УНР... З огляду на те, що тепер значна частина Бессарабії зайнята румунськими віиськами, і питання про дальшу державну приналежність Бессарабії могло бути предметом нарад на Бухарестській мировій конференції, правительство УНР вважає обговорення й вирішення цього питання за можливе лише при участі і за згодою Українського Правительства».

(Робітнича газета. - 1918.

- 10 березня)

З телеграми комісара Української Центральної Ради Ямкового (Кишинев, 10 квітня 1918 p.): «Вчора о 8-й годині вечора молдавський парламент «Ста-фул Церій» в присутності румунського голови ради міністрів Маргіпомана виніс постанову про приєднання до Румунії Бессарабії як автономної провінції. З меншостей українська, німецька та болгарська фракції зробили заяву, що їх не уповноважено рішати такі важливі питання, а що таке питання може вирішити референдум».

(Нова Рада. - 1918.

-13 квітня)

Національний склад і чисельність населення Румунії (за переписом 1939 р.)

Національність

Чисельність

%

Румуни¹

112 981 324

71,92

Угорці

1 425 507

7,93

Німці

745 421

4,14

Євреї

728 115

4,0

Українці

528 115

3,26

Інші національності

1 524 546

8,9 7

Загалом

18 057 028

100,0