Країни Центральної та Східної Європи

національної єдності. Ліві парти, за винятком Угорської соціалістичної робітничої, були заборонені й діяли у підпіллі. Вибори стали простою формальністю, оскільки за умов диктатури правляча партія незмінно перемагала на них. У галузі економіки адміралу М. Хорті вдалося, спираючись спочатку на позики, отримані від Ліги Націй, а потім - від США, Великої Британії, Швеції та інших західних держав, вже наприкінці 20-х pp. досягти довоєнного рівня промислового виробництва, а до 1936 р. перевищити показники докризового (1929-1932) періоду. Найвразливішим місцем угорської економіки залишалося сільське господарство.

У зовнішній політиці режим вів складну дипломатичну гру, намагаючись одночасно підтримувати дружні відносини з фашистською Італією й не дратувати цим А. Гіглера. Поступово намітилася переорієнтація саме на Німеччину як на сильнішого за Італію партнера. У руслі пронімєцької політики у листопаді 1938 р. Угорщина за першим Віденським арбітражем взяла участь у розчленуванні Чехо-Словацької республіки, приєднавши Південну Словаччину, а у січні 1939 р. країна стала учасником так званого «Антикомінтернівського пакту»¹.

У березні війська адмірала М. Хорті окупували Карпатську Україну. За другим Віденським арбітражем, що відбувся в серпні 1940 p., Угорщина повернула собі Трансільванію.

1918 p.,16 листопада - Угорщину проголошено республікою 1919 p., червень - Угорщину проголошено «Соціалістичною Союз ною Радянською Республікою» 1919 p., 1 серпня - падіння комуністичного уряду Угорщини 1920 p., січень - проголошення М. Хорті регентом

1