Зеландія) оголосила Британія. З-поміж британських домініонів лише Південна Африка не вступила у війну через внутрішню політичну напруженість (симпатії африканерів, які в англо-бурській війні боролися проти Британії, були на стороні Німеччини).

Війна набрала спочатку загальноєвропейського, а згодом і світового характеру. У 1914 р. на бік Антанти стали Сербія, Бельгія, Люксембург, Японія, 1915 р. - Італія, 1916 р. - Румунія та Португалія, 1917 р. - Греція й США.

Початок війни спричинив небачений до того розмах націоналізму у воюючих країнах. Тих, хто виступав проти війни, як наприклад французький соціаліст Жан Жорес, націоналісти-фанатики просто вбивали.

4. Бойові дії у 1914 р. Головними театрами бойових дій були: Західний фронт (на західному кордоні Німеччини), Східний фронт (на східному кордоні Німеччини), північ Італії, Балкани, Османська імперія та німецькі колонії.

Бойові дії на Західному фронті було відкрито 4 серпня німецьким вторгненням (його ударну силу становили майже 60 дивізій) у Бельгію та Люксембург в обхід фортифікаційних споруд на французько-німецькому кордоні. Німці ж, відповідно до розробленого у 1905 р. начальником німецького генерального штабу Альфредом фон Шліффеном плану («план Шліффе-на»), обійшли французьку оборону, яка перетворилася на нікому не потрібний своєрідний «музей бойової техніки»...

Німецькі вояки перед відправленням на Західний фронт