Тема 4

Головні положення постанови

ЦВК СРСР про боротьбу з тероризмом:

• Слідство повинно бути завершене не пізніше як за 10 днів

• Прокурор не брав участі в судовому процесі

• Підсудний не мав права на адвоката

• Вирок суду не міг бути оскаржений

• Підсудний не міг розраховувати на помилування

• Смертний вирок суду (розстріл) виконувався негайно

перших наркомів внутрішніх справ, зокрема віддані Й. Сталіну Г. Ягода та М. Сжов, також були розстріляні. Фаворитом Й. Сталіна на посаді наркома НКВС став Лаврентій Берія.

У 1937 р. дія постанови була поширена на «шкідників» і «диверсантів», максимальний строк тюремного ув'язнення збільшили з 10 до 25 років, а справи з політичними звинуваченнями стали розглядатися в позасудовому порядку із застосуванням розстрілу. Для прискорення виконання смертних вироків було запроваджено осудження списками.

Після розгрому більшовиками справжніх і уявних ворогів розпочалася нова фаза боротьби - тепер вже між самими більшовиками. У цьому сенсі 30-і pp. - це період суцільних політичних процесів над так званими ухилами: «право-лівацьким блоком» (1930), «союзним бюро меншовиків» (1931), «Союзом марксистів-ленінців» (1932-1933), процес у справі «Московського центру» (1935), «троцькістсько-зінов'євського терористичного центру» (1936), «антирадянського троцькістського центру» (1937), «антирадянського правотроцькістського блоку» (1937) та багато інших.

При цьому звичним явищем були взаємні доноси репресованих, зізнання їх у злочинах, котрих вони не скоювали, «щиросердне каяття».