Переглянути всі підручники
<< < 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 > >>

 

Тема 4

Комуністична верхівка СРСР уже усвідомила, що розрахунки на блискавичну «світову революцію» зазнали краху й потрібно уживатися із Заходом. До середини 30-х pp. Радянський Союз переконливо доводив свою заінтересованість у мирному співіснуванні, але тоталітарний характер сталінського режиму позначався і на зовнішній політиці країни.

Як генеральний секретар ЦК ВКП(б) И. Сталін офіційно й безпосередньо не брав участі в переговорах з іноземними країнами, не приймав послів, не підписував дипломатичних документів. Але саме за його вказівками радянська зовнішньополітична доктрина базувалася на переконаності, що в міжнародних відносинах визначальним є не принцип переважання загальнолюдських інтересів над класовими, а навпаки. Звідси - однобічна оцінка розстановки і співвідношення політичних сил у світі.

В. Молотов, народний комісар закордонних справ СРСР: «Немає необхідності доводити, що зовнішня політика Радянського Союзу докорінно миролюбна й спрямована проти агресії... В єдиному фронті миролюбних

держав, що насправді протистоять агресії, Радянському Союзу не може не належати місце в передових рядах». (Год кризиса. 1938 - 1939: Документи и материалы. - Т.1. -М., 1990. - С. 530)


Згідно з цією доктриною у центрі світової політики перебувала боротьба на знищення двох соціальних систем - соціалістичної (СРСР) і капіталістичної (весь Захід, незалежно від того, чи це демократичні - США, Велика Британія й Франція, чи фашистська Італія й нацистська Німеччина). Причому, у міру «просування» СРСР до комунізму, ця боротьба, за Й. Сталіним, мала неодмінно загострюватися. Тому СРСР повинен був одночасно нарощувати військову міць і прагнути використати першу-ліпшу нагоду, щоб зіткнути між собою капіталістичні країни.

Відповідно до вказівок Й. Сталіна Радянський Союз нагнітав дух протистояння у міжнародних справах, що заважало тверезо визначитись, де його вороги, а де потенційні союзники. До того ж Й. Сталін послідовно не довіряв Англії і Франції, тому хоча з приходом до влади в Німеччині націонал-соціалістів він й активізував контакти з Англією і Францією, але при цьому мав на меті скористатися «міжімперіалістични-ми суперечностями».

У моральному й політичному плані Й. Сталін був більше схильний до союзу з А. Гітлером. Він перебував на роздоріжжі: бажав краху Версальської системи, яка нічого не дала Росії, але без надійного союзника, яким виявиться згодом А. Гітлер, досягти цього не міг. Розвиток Радянського Союзу, за впливу на цей процес постаті Й Сталіна, змушував комуністичну верхівку йти

Г.-А. Якобсен, німецький історик: «...Радянське керівництво проводило подвійну політику і при цьому остаточні рішення залежали від того, яка сторона запропонує більше. Берлін

відреагував позитивніше. А ось у Лондоні вагалися».

(Г.-А. Якобсен. Человечество вое-вало...//Литературная газета. -1989, 30 августа.)

 

Переглянути всі підручники
<< < 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 > >>
Сайт управляется системой uCoz