Переглянути всі підручники
<< < 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 > >>

 

Тема 4

Якщо на етапі підготовки переговорів Велика Британія та Франція не квапилися з відправкою делегацій до Москви, затягуючи переговори до осені, коли за умов бездоріжжя А. Гітлер вже не розпочав би війну, то вже під час переговорів їхній хід гальмувала радянська сторона. Й. Сталін виходив з того, що Захід не погодиться на анексію Радянським Союзом сусідніх з ним країн, а от А. Гітлер готовий буде розрахуватися за радянський нейтралітет у запланованій на 26 серпня війні проти Польщі будь-якою не німецькою територією.

Г. Дірксен, посол Німеччини в Англії: «Почалися ті затяжні та мінливі переговори, які тривали все літо. Характерною була та затятість, фанатизм, майже істерія, з якою політична громадськість підганяла переговори і схиляла уряд до дедалі більших і більших поступок з тим, щоби пакт було укладено якомога швидше. Усі ляпаси з боку Радянського Союзу були прииняті; піддавалися на кожну дедалі зухвалішу російську хитрість і підійшли, нарешті, впритул до того, що поступкою з питання про «непряму агресію» готові віддати на милість Росії малі держави».

(Документи и материалы кануна второй мировой войны. - Т.2: Архив Дирксена (1938-1939 гг.). - М., 1948. - С. 202-203)


На переговорах відразу з'ясувалося, що є два головні камені спотикання: недостатній, на думку Москви, рівень представництва англо-французької делегації і відсутність у неї письмових повноважень на підписання договору, і проблема пропуску радянських військ через територію Польщі та Румунії у разі німецької агресії в Європі.

Питання про повноваження врешті було вирішене, але протиріччя щодо пропуску Червоної армії через територію Румунії й особливо Польщі залишалося. Польське керівництво неодноразово заявляло, що ніколи не зголоситься допустити на свою територію радянські війська. З цього приводу один польський генерал запитав французького дипломата, «чи доручили б французи німцям охороняти Ельзас-Лотарингію...» На переговорах з цього питання відбувалися запальні дискусії.

К. Ворошилов: «У війні всяке буває. Але це є попередньою умовою - пропуск наших військ на польську територію через Віленський коридор і Галичину й через румунську територію. ...Якщо цього не буде, то я сумніваюся взагалі в доцільності наших переговорів. Заяву генерала Думенка та інших представників французької і англійської місій про те, що Польща й Румунія самі попросять допомоги, я вважаю не зовсім правильною».


Генерал Т. Хейвуд від імені англійської та французької делегацій: «...Не слід забувати, що Польща й Румунія -самостійні держави й у даному випадку дозвіл на прохід радянських збройних сил має бути отриманий від їхніх урядів. Це питання перетворюється в політичне питання, й СРСР повинен поставити його перед урядами Польщі й Румунії. Цілком очевидно, що це є найпростішим і прямим методом».

(Год кризиса. 1938-1939. - Том II: Документи и материальї. - М., 1990.

- С. 215 - 217)


 

Переглянути всі підручники
<< < 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 > >>
Сайт управляется системой uCoz